Козацькі прислів’я

_kozaki_0002

«Іди, душа, в рай!» (Про запорожця).

«Малим родився, п’яним умер, нічого не знаю…»

«Пугу! Пугу!»«Козак з Лугу»

«Чим грішен?»

І Полтаву б дістали, якби були одностайно стали!

Іди ж козак світ за очима, неси свою смерть за плечима,

не бійся смерті, поки живеш — її нема,

а як умреш — тебе чортма!

А шо козакові треба: степу, хліба й неба!

Або волю добути, або дома не бути.

Або мед п’є, або кайдани тре.

Б’ють — роїсь, наваливсь — лавою вбийсь, лихо вкляч, а все одно оддяч!

Більше разу не вмирати.

Без гетьмана військо гине.

Без доброго командира військо — отара.

Без коня немає й козака.

Без люльки, як без жінки.

Береженого Бог береже, а козака — шабля.

Бог не без милості, козак не без долі (щастя).

В бою козак себе славить не на язиці пилюкою, а конем та шаблюкою.

Війна людей їсть, а кров’ю запиває.

Вольному — Воля, скаженому — круча, спасенному — рай.

Гетьман знає, що в нас нічого немає.

Дівчина родиться, а козак на коня садовиться.

Дай вам Боже побитись, а нам подивитись.

Де байрак, там і козак.

Де є бої, там є герої.

Де козак, там і слава.

Де не можна перескочити — треба перелізти.

До булави треба голови.

Добрий козак баче, де отаман скаче.

Дожились козаки — нема ні хліба, ні габаки.

За наше жито та ще нас бито.

За честь голова гине.

Завбачливий з вибриком та жагучий як змій,

невтримний як славко, а вмира як сокіл.

Звання козацьке, а життя собацьке.

Здобувши перемогу, про пильність не забувай.

Зроду-віку козак не був і не буде катом!

Кінь та ніч козакові товариші.

Кінь, шаблюка, вітер в полі і ніхто не здолає козацької волі!

Козак — душа не вередлива, в пеклі не мерзне, в ополонці не пріє.

Козак без коня, що воїн без пістоля.

Козак дружбу знає: в біді коня не покидає.

Козак журби не має, з біди не заплаче.

Козак з біди не заплаче.

Козак з біди не заплаче.

Козак з бідою, як риба з водою.

Козак з бідою, як риба з водою.

Козак з конем і в ночі і днем.

Козак із пригорщі нап’ється, а з долоні пообіда.

Козак мовчить, а все знає.

Козак на печі — ворог Січі.

Козак не боїться ні тучі, ні грому.

Козак оженився, наче упився.

Козак сам не їсть, а коня накормить.

Козак терпеливий як віл.

Козак у дорозі, а надія в Бозі.

Козак хороший, та нема грошей.

Козак як птах— знявся та й полетів.

Козак, душа правдива — сорочки не має.

Козак, я голуб: куди не прилетить, там і пристане.

Козак— як кішка, як не кинь — на ноги впаде.

Козаки, як діти: хоч багато — поїдять, хоч трохи — наїдяться.

Козакові воєвода — велика невгода.

Козаку зібратись — тільки підпоясатись.

Козаку кінь за себе дорожче.

Козацька люлька — добра думка.

Козацькому роду нема переводу.

Козацькому Роду нема переводу.

Козача потилиця панам-ляхам не хилиться.

Коли всім народом дмухнути, то ураган буде.

Коли козак в полі, то він і на волі.

Коли навколо вороги — то не життя, честь бережи.

Коли стелиться доріжка, козакові не до ліжка.

Краще вмирати в полі, аніж в баб’ячому подолі.

Кров не вода, розливати шкода.

Кров не водиця, проливати не годиться.

Куди козакова доля не закине, — все буде козак.

Легше вовком орати, ніж козаком проти козака воювати.

Лучче смерть на полі, ніж життя в неволі.

Місяць — козаче сонце.

Моя хатина в сирій землі домовина!

На диявола є хрест, а на ворога меч!

На козаку й рогожа пригожа.

Назвався хоробрим — виходь на бойовисько.

Наш Луг — Батько, а Січ — Мати — от де треба помирати.

Нащо в Бога день, як в козака місяць?

Не братайтеся з козаками пити.

Не журися, козаче, нехай ворог плаче!

Не знає й той чорт козацьких жартів.

Не козакувати Миколі, бо не буде у його коня ніколи.

Не лише силою боротися треба, а і вмінням.

Не на те козак п’є, що є, а на те, що буде.

Не наше діло у ряжі стрибати,
наше діло козацьке конем з меренцем по степу гуляти.

Не пив води дунайської, не їв каші козацької.

Не сиди довго в воді, бо в гузні верба виросте!

Не так тії пани, як підпанки.

Не той козак, хто боїться собак.

Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води.

Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.

Не той сильний, що камінь верже, а той, що серце в собі держе.

Не усе ж то козак, що списа має.

Не хвались, ідучи в бій, а хвались, ідучи з бою.

Не хочеш козакувати, іди чумакувати.

Одної смерті не минеш, другої не буде.

Ой піч, моя піч, якби я на тобі, а ти на коні —
славний би тоді козак був би з мене.

От казали, неначе воно боляче,
як шкуру з живого чоловіка здирають,
а воно мов комашня кусає…

От тобі хомут і дугатобі я більше не слуга.

Піду ще в пекло, хоч буде гірше, та інше!

Панові курка, а мужикові шабля.

Поки Дніпро пливе, Україна не вмре.

Почув тепло козак, та й скинув кобеняк.

Птиця з птицею не наб’ється,
а козак з дівчиною не наживеться (мусить покинути).

Рана від кулі глибока, а від шаблі широка.

_kozaki_00042

Січ — мати, а Великий Луг — батько.

Сам загибай, а братчика виручай.

Скажи, враже, як пан каже.

Слава не поляже, а про себе розкаже.

Сміливий наскок— половина порятунку.

Сміливого й чорти бояться.

Сміливого куля не бере.

Сніп з бородою, а козак з молодою.

теп та воля — козацька доля.

Страху нема там, де його не бояться.

Терпи, козаче, горе — будеш пити мед.

Терпи, козаче, отаманом будеш.

Терпи, хлопче — козаком будеш, а з козака — в отамани попадеш.

Терпи, хлопче, козаком будеш.

То не козак, що боїться собак.

То не козак, що не думає отаманом бути.

Той не козак, що отаманом де думає бути.

Тому козак і гладкий, що наївся, заснув і немає гадки.

Три пани, два отамани, а один підданий.

У козака життя коротке, а слава вічна.

У нас де крак — там і козак, а де байрак — там сто козаків.

У полі дві долі, чия сильніша.

Україна — козацька мати.

Умів шарпати, умів і вмерти, не скиглячи.

Упіймав — не упіймав, а погнатись можна.

Хіба ж душа моя з лопуцька і не бажа того, що й людська?

Хати наші на цвинтарі, а вас прошу до куреня!

Хати наші на цвинтарі, а тут ми не надовго!

Хліб та вода — то козацька їда.

Хоч і спина гола, аби своя воля.

Хто бува на коні, бува і під конем.

Хто любить піч, тому ворог Січ.

Хто по морю плавав, тому калюжа не страшна.

Чия відвага — того й перевага.

Чия відвага, того й перемога.

Чоловік без волі, як кінь на припоні.

Чому козак гладок? Поїв, і набок.

Чубатий іде — лихо веде.

Щирий козак ззаду не нападає.

Що буде, то буде, а козак панщини робити не буде.

Що в бою взято, то свято.

Що нам холод, коли козак молод!

Язик, як шабля, а шабля, як язик.

Як до сраки карі очі!

Як є хліб і вода — козаку не біда.

Як зберуться тучки в кучку — буде громовиця!

Як кущ розів’ється, то й козак розживеться

Як татарин шаблею блисне, москаль в штани дрисне.

Як череді без личмана, так козакам без гетьмана.

Якби криком брать, так кого б ми до рук не прибрали!

_kozaki_0007

Джерело: aphorism.org.ua