«Іди, душа, в рай!» (Про запорожця).
«Малим родився, п’яним умер, нічого не знаю…»
«Пугу! Пугу!»«Козак з Лугу»
«Чим грішен?»
І Полтаву б дістали, якби були одностайно стали!
Іди ж козак світ за очима, неси свою смерть за плечима,
не бійся смерті, поки живеш — її нема,
а як умреш — тебе чортма!
А шо козакові треба: степу, хліба й неба!
Або волю добути, або дома не бути.
Або мед п’є, або кайдани тре.
Б’ють — роїсь, наваливсь — лавою вбийсь, лихо вкляч, а все одно оддяч!
Більше разу не вмирати.
Без гетьмана військо гине.
Без доброго командира військо — отара.
Без коня немає й козака.
Без люльки, як без жінки.
Береженого Бог береже, а козака — шабля.
Бог не без милості, козак не без долі (щастя).
В бою козак себе славить не на язиці пилюкою, а конем та шаблюкою.
Війна людей їсть, а кров’ю запиває.
Вольному — Воля, скаженому — круча, спасенному — рай.
Гетьман знає, що в нас нічого немає.
Дівчина родиться, а козак на коня садовиться.
Дай вам Боже побитись, а нам подивитись.
Де байрак, там і козак.
Де є бої, там є герої.
Де козак, там і слава.
Де не можна перескочити — треба перелізти.
До булави треба голови.
Добрий козак баче, де отаман скаче.
Дожились козаки — нема ні хліба, ні габаки.
За наше жито та ще нас бито.
За честь голова гине.
Завбачливий з вибриком та жагучий як змій,
невтримний як славко, а вмира як сокіл.
Звання козацьке, а життя собацьке.
Здобувши перемогу, про пильність не забувай.
Зроду-віку козак не був і не буде катом!
Кінь та ніч козакові товариші.
Кінь, шаблюка, вітер в полі і ніхто не здолає козацької волі!
Козак — душа не вередлива, в пеклі не мерзне, в ополонці не пріє.
Козак без коня, що воїн без пістоля.
Козак дружбу знає: в біді коня не покидає.
Козак журби не має, з біди не заплаче.
Козак з біди не заплаче.
Козак з біди не заплаче.
Козак з бідою, як риба з водою.
Козак з бідою, як риба з водою.
Козак з конем і в ночі і днем.
Козак із пригорщі нап’ється, а з долоні пообіда.
Козак мовчить, а все знає.
Козак на печі — ворог Січі.
Козак не боїться ні тучі, ні грому.
Козак оженився, наче упився.
Козак сам не їсть, а коня накормить.
Козак терпеливий як віл.
Козак у дорозі, а надія в Бозі.
Козак хороший, та нема грошей.
Козак як птах— знявся та й полетів.
Козак, душа правдива — сорочки не має.
Козак, я голуб: куди не прилетить, там і пристане.
Козак— як кішка, як не кинь — на ноги впаде.
Козаки, як діти: хоч багато — поїдять, хоч трохи — наїдяться.
Козакові воєвода — велика невгода.
Козаку зібратись — тільки підпоясатись.
Козаку кінь за себе дорожче.
Козацька люлька — добра думка.
Козацькому роду нема переводу.
Козацькому Роду нема переводу.
Козача потилиця панам-ляхам не хилиться.
Коли всім народом дмухнути, то ураган буде.
Коли козак в полі, то він і на волі.
Коли навколо вороги — то не життя, честь бережи.
Коли стелиться доріжка, козакові не до ліжка.
Краще вмирати в полі, аніж в баб’ячому подолі.
Кров не вода, розливати шкода.
Кров не водиця, проливати не годиться.
Куди козакова доля не закине, — все буде козак.
Легше вовком орати, ніж козаком проти козака воювати.
Лучче смерть на полі, ніж життя в неволі.
Місяць — козаче сонце.
Моя хатина в сирій землі домовина!
На диявола є хрест, а на ворога меч!
На козаку й рогожа пригожа.
Назвався хоробрим — виходь на бойовисько.
Наш Луг — Батько, а Січ — Мати — от де треба помирати.
Нащо в Бога день, як в козака місяць?
Не братайтеся з козаками пити.
Не журися, козаче, нехай ворог плаче!
Не знає й той чорт козацьких жартів.
Не козакувати Миколі, бо не буде у його коня ніколи.
Не лише силою боротися треба, а і вмінням.
Не на те козак п’є, що є, а на те, що буде.
Не наше діло у ряжі стрибати,
наше діло козацьке конем з меренцем по степу гуляти.
Не пив води дунайської, не їв каші козацької.
Не сиди довго в воді, бо в гузні верба виросте!
Не так тії пани, як підпанки.
Не той козак, хто боїться собак.
Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води.
Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.
Не той сильний, що камінь верже, а той, що серце в собі держе.
Не усе ж то козак, що списа має.
Не хвались, ідучи в бій, а хвались, ідучи з бою.
Не хочеш козакувати, іди чумакувати.
Одної смерті не минеш, другої не буде.
Ой піч, моя піч, якби я на тобі, а ти на коні —
славний би тоді козак був би з мене.
От казали, неначе воно боляче,
як шкуру з живого чоловіка здирають,
а воно мов комашня кусає…
От тобі хомут і дугатобі я більше не слуга.
Піду ще в пекло, хоч буде гірше, та інше!
Панові курка, а мужикові шабля.
Поки Дніпро пливе, Україна не вмре.
Почув тепло козак, та й скинув кобеняк.
Птиця з птицею не наб’ється,
а козак з дівчиною не наживеться (мусить покинути).
Рана від кулі глибока, а від шаблі широка.
Січ — мати, а Великий Луг — батько.
Сам загибай, а братчика виручай.
Скажи, враже, як пан каже.
Слава не поляже, а про себе розкаже.
Сміливий наскок— половина порятунку.
Сміливого й чорти бояться.
Сміливого куля не бере.
Сніп з бородою, а козак з молодою.
теп та воля — козацька доля.
Страху нема там, де його не бояться.
Терпи, козаче, горе — будеш пити мед.
Терпи, козаче, отаманом будеш.
Терпи, хлопче — козаком будеш, а з козака — в отамани попадеш.
Терпи, хлопче, козаком будеш.
То не козак, що боїться собак.
То не козак, що не думає отаманом бути.
Той не козак, що отаманом де думає бути.
Тому козак і гладкий, що наївся, заснув і немає гадки.
Три пани, два отамани, а один підданий.
У козака життя коротке, а слава вічна.
У нас де крак — там і козак, а де байрак — там сто козаків.
У полі дві долі, чия сильніша.
Україна — козацька мати.
Умів шарпати, умів і вмерти, не скиглячи.
Упіймав — не упіймав, а погнатись можна.
Хіба ж душа моя з лопуцька і не бажа того, що й людська?
Хати наші на цвинтарі, а вас прошу до куреня!
Хати наші на цвинтарі, а тут ми не надовго!
Хліб та вода — то козацька їда.
Хоч і спина гола, аби своя воля.
Хто бува на коні, бува і під конем.
Хто любить піч, тому ворог Січ.
Хто по морю плавав, тому калюжа не страшна.
Чия відвага — того й перевага.
Чия відвага, того й перемога.
Чоловік без волі, як кінь на припоні.
Чому козак гладок? Поїв, і набок.
Чубатий іде — лихо веде.
Щирий козак ззаду не нападає.
Що буде, то буде, а козак панщини робити не буде.
Що в бою взято, то свято.
Що нам холод, коли козак молод!
Язик, як шабля, а шабля, як язик.
Як до сраки карі очі!
Як є хліб і вода — козаку не біда.
Як зберуться тучки в кучку — буде громовиця!
Як кущ розів’ється, то й козак розживеться
Як татарин шаблею блисне, москаль в штани дрисне.
Як череді без личмана, так козакам без гетьмана.
Якби криком брать, так кого б ми до рук не прибрали!
Джерело: aphorism.org.ua