Tексти виступів 21 жовтня 2017 року на засіданні Великої Ради отаманів України

За пропозицією членів Великої Ради отаманів України  та представників козацьких організацій, пропонуємо козацькій спільноті ознайомитись з повними текстами виступів 21 жовтня 2017 року на засіданні Великої Ради отаманів України:

  1. Голови Президії ВРОУ, Наказного Гетьмана Об’єднаної ради українського та зарубіжного козацтва, маршала козацтва Олександра ЛЕВАНДО;
  2. Голови комітету звичаєвого права ВРОУ, Гетьмана козацтва Запорозького, маршала козацтва Дмитра САГАЙДАКА;
  3. Вперше друкується виступ на засіданні ВРОУ Наказного Гетьмана всієї України Юрія КАРМАЗІНА;
  4. Текстом прийнятої загальної резолюції Великої Ради отаманів України.

Шановні друзі!

Ви маєте можливість ознайомитись з різними поглядами та точками зору на питання порушеними у доповідях та виступах на цьому поважному зібранні. І це свідчить про прояву головних історичних принципів козацької демократії.

  1. Виступ Голови Президії ВРОУ, Наказного Гетьмана Об’єднаної ради українського та зарубіжного козацтва, маршала козацтва Олександра ЛЕВАНДО:

Ясновельможні панове Гетьмани! Високошановні панове Отамани! – члени ВРОУ Високоповажні панове козацька старшино, запрошена на наше зібрання. Браття козаки! Високошановні наші гості !

За дорученням Президії Великої ради Отаманів України я маю честь  звернути вашу увагу на деякі важливі проблеми нашого козацького сьогодення. Запропонувати для загального вирішення кілька важливих питань і напрямків.

На цей час, що ми з вами добре знаємо, різні там заклики “об’єднуватись у щось єдине” – зараз вже не діють і не потрібні. Бо хто хотів, - вже об’єднався, або ще об’єднуться і без наших закликів. Зараз нам потрібне не “об’єднання”, а саме “єднання”,  єднання навколо загальних дій та інтересів з упровадження наших законодавчих ініціатив і необхідності перебудови  деяких вже існуючих структур.

А наразі пропонуємо обговорити саме стан діяльності різного рівня існуючих координаційних Рад.  Адже ми з вами ще добре пам’ятаємо саме ті часи, коли керування координаційною Радою при адміністрації Президента,  до речі, до складу якої були вписані  наші Гетьмани, Верховні отамани, поважні старійшини, раптом було доручено майже неповнолітньому попригунчикові у лейтенантських погонах. На жаль, такий зневажливий й несправедливий до козацтва принцип формування різного рівня координаційних Рад  зостався майже без змін. На цей час  там сидять такі собі записні отамани, у яких, крім, мабуть,телефонної книги та комп’ютера, немає жодного козака. Кого там вони, крім себе,  представляють й чи колись буде мати якийсь авторитет подібна структура – велике питання! Адже сьогодні самі представники керівництва Міністерства оборони України прямо кажуть: “Ми не керуємо цією структурою, ми тільки координуємо її діяльність”. Ось і все! Може хто з присутніх отаманів знає якісь досягнення такої нікому не відомої, не авторитетної  і не потрібної Координаційної ради? Впевнений, що ні!

І тут  нині давайте з вами пригадаємо сходинки історії утворення та існування зверху  до низу саме усіх  «координаційних» рад:

Починаючи від Ради при Президентові, – далі при Кабміні, – потім при Міністерстві оборони, нехай і дуже поважному, але одному з двох десятків міністерств. А далі що? Без сумніву, що при такому авторитетові та за відсутності результату з більш ніж її трирічної діяльності, можна лише чекати подальшої передачі козацьких справ вже на рівень воєнкомів, музеїв або жеків. До речі, а що Міністерство оборони буде робити з питаннями козацької культури й мистецтва, роботі по підготовці молоді та юнацтва у навчальних закладах, організаційною діяльністю усіх козацьких організацій? Відповіді немає!

І тому ми переконливо пропонуємо і міністру, і губернатору, і меру,  і районному голові  мати єдиного радника з питань козацтва в особі Голови Ради отаманів цього регіону – члена ВРОУ. Лише тоді державні адміністрації та їх керівники будуть мати  додатково неофіційну спроможну структуру у особі саме Ради Отаманів того чи іншого регіону, яка вже обрана усім козацьким товариством і має заслужений авторитет! Бо якщо козацька спільнота обрала своїх отаманів, то вони  вже отримали право представляти її на будь-якому  рівні : хоч перед губернатором, хоч перед міністром, або прем’єром чи перед самим Президентом! А коли хтось надалі побажає там якось “координувати” свою діяльність з козацтвом, то, будь ласка, звертайтесь із пропозиціями у козацькі Ради отаманів, надавайте свого повноважного представника і нехай він співпрацює і координує усі необхідні питання. Або запрошуйте козацьких отаманів  до себе, як ви запрошуєте директорів, президентів об’єднань, керівників різних структур, що буде сприйматися козацьким товариством як звичайна співпраця і координація дій. Інші штучні утворення при різних міністерствах або адміністраціях  є не дієздатні і приречені на небуття. При цьому Козацькі ради повинні отримати право на беззаперечну і  обов’язкову державну допомогу й підтримку, і ось тут буде необхідно у подальшому координувати дії сторін, як то:

  • з питань військової підготовки – з Міністерством оборони;
  • з питань фізичної підготовки – з Міністерством молоді та спорту;
  • працю в школах та вузах –  з Міністерством освіти;
  • питання культури та козацьких мистецтв – з Міністерством культури;
  • з питань пропаганди та засобів інформації – з відповідними структурами:
  • адміністративні  та побутові питання – вирішувати через Радників з питань козацтва керівників відповідних адміністрацій;
  • координацією  та реалізацією усіх питань козацького життя на місцях у своїх територіальних громадах, будуть займатись саме для цього обрані Ради отаманів та їх штаби, Ради старійшин, Ради берегинь…

А питання щодо співпраці з Адміністрацією Президента, Урядом, Верховною Радою, Центральними органами влади – через Велику Раду Отаманів України, а після обрання і з Гетьманом козацтва всієї України; Отже, логічно буде коли Міністерство оборони, займатиметься своїми військовими справами та охороною своїх складів, а козацькими питаннями займаються ті, кого саме для цього і обрало козацтво, тобто Ради отаманів та Ради Старійшин. Ось це і буде справжнім суспільним рухом, більш професійнішим, доцільнішим та зрозумілим.

Зараз  в країні відбувається ціла низка реформ у різних галузях нашого суспільства, а тому таке перезавантаження, погодьтесь, вкрай необхідне і нам. І це дуже важливо, і саме у цей час, коли наші непримиренні, жорстокі та люті вороги та вбивці-росіяни, а саме їх Путін, надає російським козацьким отаманам генеральські звання та державні нагороди, фінансує їх козацькі організації. У цей час приймаються десятки законів, постанов, директив щодо формувань козацьких структур у тому числі резервних  полків та спецпідрозділів, правоохоронних структур, підрозділів охорони та правопорядку. Погодьтесь, що Україна, як козацька держава, зобов’язана все справді корисне  брати собі на озброєння та задля нашого розвитку.

Бо як казав ще гетьман  Богдан Хмельницький: “Розумний вчиться й у ворога, а  дурний-тільки в себе!”

А ось в підтвердження зовсім свіжий факт (далі мовою оригіналу):

“Военно полевой сбор Ейского отдела Кубанского казачьего войска”. С 15 по 19 октября на территории воинской части пос. Краснофлотский прошли военные сборы под руководством атамана  Ляха. В течении 3-х дней казаки (а тепер увага!) первого Запорожского и первого Уманского полков проводили войсково-наступательную  подготовку и турниры по казачьим боевым искусствам». І це у той час, коли ми з вами наполегливо та рішуче, на увесь світ заявляємо що Крим та Донбас є українськими ! Вони ж тільки назвами своїх полків практично заявляють, що і ці землі – їхні, та ще й готують, якісь там наступальні дії!

Хлопці-запорожці!  Ось де потрібні ваші “Дозори” та “Перехоплення”, ваше гнівне та непримиренне слово! Формуйте разом з уманцями свої підрозділи, надавайте їм  козацькі назви, як то: “На Москву”, “На москаля”. Напишіть до них звернення, що вони,  як убивці запорозьких козаків, не мають  жодного права на горді українські назви “Запорожці  чи  Уманці”!  А ще на підтвердження десятки тисяч підписів козаків України і жителів міст Запоріжжя та Умані! І це буде величний політичний та громадянський  акт українського козацтва!

І тоді – нехай лютують московіти Зла у них безмежно Бо Україна в цілому світі- Вільна, Незалежна! Це слова нашого козацького поета і отамана з Хмельниччини Івана Бубена. Далі звертаю вашу особливу увагу щодо давно очікуваного та, на погляд багатьох, вкрай необхідного “Закону про Козацтво”.

На цей час козацтво що до цього питання про закон поділилося майже на дві частини:

  • Одна більш визначна частина має думку, що “Закон про Козацтво” вкрай необхідний, бо юридично закріпить права та вимоги козацтва, майже як суспільного класу…
  • Друга,  і теж чисельна частина, додержується думки, що такий закон не потрібний, бо обмежить права вільного козацтва.

Бо як прийнято в нас, козаками почнуть керувати та використовувати чиновники і бюрократи, не маючи до козацтва найменшого відношення. До того ж у козаків завше був свій народний закон, а саме багатолітнє  “Звичаєве право”, яке завжди і беззаперечно виконувалось усією козацькою спільнотою.

Разом з тим, якщо узяти загально прийняте державне твердження, що “усі ми браття Козацького роду”, то саме воно безумовно, потребує свого визнання і на законодавчому рівні. Адже “Закон про Козацтво”, про його права, обов'язки, його визначеності – вже давно необхідний! Але ми також знаємо, що на початковій стадії його обговорення та прийняття, він в кінці – кінців зможе отримати зовсім інший вигляд та зміст, і  можливо  суттєво відмінний від нашого з вами поданого проекту.

Можна тільки уявити, що станеться, коли із цього законопроекту будуть вилучені питання землі, служби, право на зброю,фінансування козацького представництва. Вилучені усі права козацтва, на які ми чекаємо і сподіваємося. А що залишиться? А залишаться там тільки наші обов'язки? Друзі!  Така сучасна дійсність! Саме тому, аби так не сталось, ми маємо зробити все від нас можливе.

З цього питання я не буду більше затримувати вашу увагу. Досконало та професійно щодо нашого проекту закону вам доповість авторитетний  законодавець, автор багатьох законів і один з авторів нашої Конституції, депутат 4-х скликань ВРУ, генерал козацтва – Юрій Кармазін.  Пан Юрій  є автором багатьох статей та редактором цього закону. Який, на що ми сподіваємося,  і буде тією силою та козацькою гарматою, яка буде далі його лобіювати та пробивати  прийняття та реалізацію усіх його положень.

А щодо нашої з вами загальної співпраці у цьому напрямку. Перед тим, як ініціювати та забезпечувати прийняття Закону, ми повинні прийняти рішення та подальшу його підтримку саме усією козацькою спільнотою. Для цього необхідно отримати прийняття рішення про проведення у залі ВР України громадських слухань з питань козацтва. Нехай можновладці та депутати вислухають нас з вами і почують нашу козацьку думку. Саме  для цього, для реалізації цих наших задумів ми терміново маємо об’єднати усі наші зусилля. У тому числі організувати та провести акції на підтримку нашого закону, підготувати та направити навіть тисячі  відповідних листів з різних міст і куточків України з наказами депутатам щодо необхідності збереження нашої редакції тексту Закону. І на його підтримку ми з вами маємо використовувати усі можливості, включаючи центральні та місцеві ЗМІ. Адже, без сумніву, прийняття цього закону, буде визначним явищем в українській соціальній політиці.

Панове отамани!  

Прошу Вашого визначного рішення  до ще одного важливого питання, а саме  – участі  у козацьких справах  жінок-козачок! Історія протягом століть постійно змінює своє ставлення до багатьох історичних осіб та подій, які відбувалися у різні часи. Матері, жінки, - це та важлива частина людства, нашого суспільства, яка дала і  дає життя козацькому роду і нам з вами у тому числі. Сучасні жінки – це космонавти, президенти, генерали, вчені та політики. Так, історичні реалії тих часів були жорстокі – на Січ жінка не мала й кроку ступити, бо там у суворих умовах готувалися походи, готувалося військо, відточувалася бойова майстерність.

Сувора козацька приказка того часу говорить: “Коли козаки думу думають – жінкам там не місце!”

І усім відомо, що коли козаки писали листа турецькому султану, то поблизу жінок не було та з усмішкою  пригадуємо його текст! Але прийшли інші часи. Жінки-берегині думу думають не гірше ніж ми з вами. Ви бачили нині, як дівчата володіють двома шаблями відразу, у чому козакам ще треба у них повчитися…. А скільки чудових дочок нашого народу захищає Україну  на Сході і їх участь у збройних силах незамінна. Знаєте, у нас є козацька берегиня родом із Полтавщини – відома поетеса і славна козачка пані Юлія. І вона готувала звернення жінок –козачок  до Вас, панове отамани. Але  коли їй особисто мною було сказано, що згідно козацьким звичаям та традиціям  жінки не повинні бути на козацьких Радах, вона піднялася і вийшла зі словами: “Які ж ви ще дурні!”. А, можливо, дійсно нам, сучасним козакам, віддаючи данину тій нашій героїчній історії, слід пов’язати її із сучасністю? Адже козачки нині воюють і в АТО, і, до речі, наша козачка Лариса саме там відомий снайпер. Так як бути із нею, із її участю у захисті України?  ЇЇ теж не допускати на наші наради? На наш погляд сьогодні, повинно відбутися історичне рішення-саме ВРОУ- саме наше з вами, бо зараз саме той час, коли сучасні жінки-козачки заслужили і мають право казати своє слово не тільки у Верховній , але й на наших козацьких Радах! І вже пора жінкам-керівникам відповідних підрозділів надавати право брати участь у козацьких нарадах. До речі, як мені казали, на Дніпрянщині одна поважна жінка після смерті отамана - її чоловіка ( на жаль не знаю, чи це дійсно так), сама була обрана отаманом. З цього приводу чекаємо ваших виступів та пропозицій.

Високоповажні панове отамани!

Гадаю, нам також потрібно обов’язково прийняти загальне рішення щодо дурної практики, коли під фото і кінокамери хтось з отаманів-підлабузників без нашої згоди раптом вручає черговому Президенту Гетьманську булаву, та ще й від імені усього українського козацтва. По перше, як відомо, Президент вже отримав у ВР свою булаву – булаву керівника Держави. А козацтво є невід’ємною частиною українського народу. Тим паче, що у президента, як у головнокомандувача, під  керівництвом вже є і козацькі підрозділи, і козаки в різних військових та силових структурах. Але ж дійсно  українському козацтву потрібен свій  поважний Гетьман козацтва усієї України!

І без вагань, я особисто підтримаю кандидатуру будь кого із Вас - членів ВРОУ, бо кожен із вас є достойний такої посади та має великий досвід керівництва козацькою спільнотою. Так, на цей час у нас є шановні панове Гетьмани різних козацтв та козацьких об’єднань….. Деякі  з них мають або мали певні зв’язки, на якомусь рівні, і, можливо, що хтось із них для своєї організації, як кажуть: з панського столу щось і отримав, проте  оце і все.

Тобто,  маємо те, що маємо! Але досі, а ні закону, а ні  бюджетного фінансування, навіть ніяких  обіцянок про підтримку нині або в майбутньому. Та погодьтеся,  що ми, либонь,  до цього з вами ще й не готові! Чому?

Ось завтра, до прикладу, ми змогли вирвати, відвоювати та майже несподівано отримати якесь бюджетне фінансування…..

Підніміть руку, побратими, у кого на цей час саме у його організації є банківський рахунок? Не особистий, а саме рахунок вашої козацької організації. Один, два….і все! А як же проводити перерахування бюджетних коштів для підтримки діяльності й розрахунків саме вашої  козацької організації? Через особисті рахунки? Це не можливо! Ось вам ще одне питання, яке потребує вирішення. Мовляв: будуть кошти-відкриємо!

А ви спробуйте та  наперед з’ясуйте, скільки буде потрібно паперу, копій, скільки коштують зараз нотаріальні послуги і таке інше. А ще  необхідно детальний план-графік заходів та відповідний кошторис використання бюджетних коштів, а, потім  також звітність з документами що підтверджують використання бюджетних коштів. Але на щастя, це поки обходить структурні складові існуючих визначних міжнародних та всеукраїнських козацьких організацій, таких як об’єднаних  рад, об’єднань та офіційних угрупувань, які вже , майбуть, мають усі ці необхідні реквізити. І при фінансуванні будуть зобов’язані забезпечувати складові своїх структурних об’єднань, що, напевно, дасть змогу декому уникнути  можливих ускладнень.

Йдемо далі.

На превеликий жаль усі наші нагальні  козацькі питання, як нам відомо,  вилучені як з  державного президентсько-прем’єрського рівня так і навіть з рівня кураторства якогось начальника управління, як я вже казав,  хай і поважного, проте  одного з двох десятків міністерств.

Знаєте, як казав один гострослів: “Ніколи такого не було – а вот опять!”

Так, дійсно, сучасність диктує нам свої умови. Бо наші можновладці, перш ніж розмовляти з кимось із нас через свій апарат дуже ретельно та уважно вивчають навіть наші біографії, спроможність і таку собі відповідність до свого рівня, тобто, чи “впізноваєма” для їх рівня особа. І це все  у якості бюрократичних принципів із совкових часів.

Тобто, наш з вами обранець, повинен відповідати, на їх погляд, усім вимогам сучасного державного рівня. Бо вже перші контактні дії власника будь-якого кабінету, як правило, - це намагаються обеззброїти, підім’яти або просто задавити своїм владним авторитетом будь-кого, хто буде щось навіть аргументовано  та обґрунтовано доповідати та  відстоювати права та інтереси козацької спільноти.

Потрібний діяч державного рівня, який публічно, професійно, авторитетно  перед Президентом, або Прем’єром, Головою Верховної Ради, або Міністром, чи губернатором відстоюватиме інтереси козацтва, а головне - вони будуть змушені до нього прислухатись, рахуватись, співпрацювати.

Історія свідчить, що саме визначніші гетьмани України були не лише видатними войовниками, а ще  були не менш відомими державниками та політиками. На моє особисте переконання – тільки відома, авторитетна, визнана   козацтвом  та суспільством особистість має у цей час стати керівником  українського козацтва.

І тому я тут, перед Вами, шановні браття-отамани зі всією  відповідальністю від мене і Президії, пропоную Вам - членам ВРОУ, таку  кандидатуру….. яку  прошу обговорити на місцях вашим козацьким товариством.

Це – Юрій Кармазін. І ось він який:

Вік - 60 років, до речі, народився у День народження Святої нашої Богородиці - захисниці українського козацтва. Відомий державний і політичний діяч. Генерал-майор юстиції, Генерал козацтва, Депутат 4-х скликань ВР. Один з авторів  Конституції нашої Держави. Президент інституту Права та Суспільства. Заслужений юрист України. Працював суддею, прокурором. Один з найбільш активних законодавців за усі часи існування Українського парламенту.

Ось так.

І вношу пропозицію щодо обрання Великою Радою Отаманів України  генерала козацтва Юрія Кармазіна Наказним Гетьманом козацтва всієї України та  рекомендувати його кандидатуру для обрання на  Великій Раді Козацтва всієї  України (з’їзді) на посаду  Гетьмана козацтва всієї України. Панове отамани! Прошу подумати, порадитись та прийняти  зважене  рішення шляхом голосування. Згода? Любо!

Тоді  голосуємо! Хто – за? Хто – проти?  Хто – утримався? За - одноголосно! Дякую усім присутнім!

Пане Юрію Кармазін! Велика Рада отаманів України у повному складі одноголосно висловила Вам свою довіру і вітає Вас,  пане Наказний Гетьмане  Козацтва усієї України! Пропонуємо Вам, пане Наказний Гетьмане,  у присутності представників святої церкви зараз прийняти урочисту присягу за текстом, виписаному у запропонованому  та обговореному нами проекті закону «Про козацтво України».

А  поки готується це важливе та урочисте дійство дозвольте мені на закінчення свого виступу зосередити вашу  увагу на дуже важливому , на мій погляд, питанні. Панове отамани, члени Великої Ради, шановні члени козацької старшини, браття козаки! Ми з вами добре знаємо, як козаки в усі часи дуже чутливо й дбайливо ставились до питань, що торкалися їх честі та гідності. І для нас дуже несподіваним виявився сам факт, який викликав у нас  подив, непорозуміння та неприйняття… А саме, коли  у своїй промові у Верховній Раді України, закликаючи до порядку у державі, наш Президент закликав відійти від безпорядку та “отаманщини”!! При всій нашій повазі до нашого Президента термін “отаманщина” прозвучав дуже зневажливо, образливо і для нас неприйнятно! Це нікчемний совковий вираз часів протистояння громадянської війни. І тому нам з вами надалі необхідно бути вкрай пильними, миттєво та непримиримо реагувати на різного роду оговори, виказувати своє неприйняття подібних красномовних виразів та формулювань.  Козацтво - не та частина суспільства, яку можна публічно ображати. Саме така загальна позиція має бути у кожного з нас – отаманів та козаків. Усім необхідно зрозуміти, що саме тут проходить та межа, за яку, як і у національному питанні, заступати не можна навіть Президентові! Ми радимо нашому високошановному Петру Олексійовичу надалі уважніше формулювати та вибудовувати свої публічні виступи. А щодо, козацької тематики, слід радитися не з радниками, яким байдужі наші козацькі питання, а зі своїм батьком, до речі, теж поважним отаманом та козацьким генералом.

Ось так! І будемо щиро сподіватися, що цей неприємний факт стався унаслідок простого обмовлення й жодного відношення до відновлення та розвитку козацтва в Україні немає! До речі, ми з вами добре знаємо, що  історично підтверджено, де був отаман, там завжди були порядок, дисципліна та повага до закону! Так що поняття  “отаманщина” для нас звучать “любо” та гордо! І ще раз, панове  побратими,  про необхідність бути завжди пильними та непримиримими щодо питань  поваги  до козацтва   і нашого реагування на будь-які образливі висловлювання. Бо за аналогією  таких  «красномовних» висловлювань, цілком можливо очікувати, якщо хтось із козацтва почне відстоювати чи виборювати, то такий суспільний процес враз почнуть іменувати «козаччиною». А якщо «козаччина» - того і чекай, що знайдуться й такі, які у 20-ті роки  минулого сторіччя, що захочуть когось «розкозачувати».

А як відомо, «розкозачування», - це політика, яку проводили ще більшовики і яка була спрямована на позбавлення  козацтва самостійних суспільних,  політичних та військових прав, ліквідацію козацтва, його соціального, культурного та громадянського стану. І ніхто вже не задається питанням, чому так відбувалось, відбувається нині та кому це потрібно. Це саме те, що наразі ми маємо. Бо ми, як громадські організації,  маємо статус  на рівні  з громадськими організаціями  любителів метеликів, об’єднань філателістів, чи збирачів  листівок або склотари.

На превеликий жаль,  Україна єдина на пострадянському просторі держава, яка до цього часу так і не прийняла ще  закон про реабілітацію «розкозачених» наших батьків та дідів. Сьогодні  саме від нас  цього потребує  світла пам’ять про наших пращурів. Чи не так? Адже,  як стверджують урочисті слова гімну нашої Держави, «Усі ми браття КОЗАЦЬКОГО Роду !» А якщо так, то, панове отамани, мій, твій, його козацький рід, вже  разом було та є наш з вами УКРАЇНСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ НАРОД!

І Слава Богу, що ми -  козаки! І слава козакам! Слава Україні! Дякую, вам шановні браття-козаки,  за увагу! 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Rating*